Що таке люстра та походження слова

Якщо ви вирушаєте в салон світлотехніки і точно знаєте, який світильник вам потрібен, то це ще не означає, що ви зможете точно сформулювати свої побажання продавцю-консультанту. Дивлячись на безмежний асортимент різних світильників, можна легко розгубитися та заплутатися у термінах та назвах. Ви можете вибрати та купити люстру на https://light-deco.com.ua/ за самою вигідною та доступною ціною. Наприклад, хто не знає, що таке люстра?

Походження слова

Дивним питання видається лише на перший погляд. Деякі запевняють, що цей світильник просто повинен мати більше одного джерела світла, тобто кілька лампочок. Інші вважають, що основною ознакою люстри є її павукоподібна конструкція з елементами арматури, що стирчать в різні боки. Хтось запевняє, що так можна назвати все, що кріпиться до стелі. Далі за всіх пішли «фахівці», які намагаються перерахувати відмінності люстри від світильника.

Плутанина з «люстрою» дійсно має місце бути. І проблема полягає у лінгвістичних тонкощах. Розібратися як свічник став канделябром, коли і чому той став називатися жирандоллю, а не гірандолою (італ. «вогненним колесом»), і чим люстра з погляду етимології відрізняється від торшера і брата теоретично можливо. Але тема ця більша, ніж дискусійна. Оскільки в різних мовах для позначення того чи іншого об'єкта чи явища історично вже устоялися конкретні терміни, пропонується проста констатація факту. Вважатимемо, що люстра – це стельовий декоративний світильник з різними елементами для розсіювання світла, що забезпечує рівномірне безтіньове освітлення приміщення. У російську мову слово потрапило з французької (lustre) і перекладається як «сяйво» або «блискучий». З англійської, італійської та іспанської, до речі, аналогічно. Можна сміливо сказати, що назва відбиває суть предмета цілком адекватно.

Небагато фактів, що проливають світло на історію люстри

У ХII столітті в православних храмах під стелею розташовувався хорос - кругла конструкція у вигляді колеса з вписаним хрестом, де розставлялися 12 свічок за кількістю апостолів. Згодом форма хоросу ускладнювалася, його почали прикрашати орнаментами та сценами з Біблії. Конструкція почала містити кілька ярусів і нагадувала конус, звернений вершиною до стелі. Кількість ярусів залежало від висоти храму, а оздоблення від щедрості парафіян. Головний світильник отримав назву "панікадило", спотворене від грецького слова "полікадило" - багатосвіття. Пізніше принцип конструкції світильника став використовуватися для освітлення у палацах та будинках знаті Візантії.